Warning: set_time_limit() [function.set-time-limit]: Cannot set time limit in safe mode in /sata2/home/users/zemlya/www/www.kozatstvo.info/smarty/db.php on line 31

Warning: Call-time pass-by-reference has been deprecated in /sata2/home/users/zemlya/www/www.kozatstvo.info/func.php on line 624

Warning: Call-time pass-by-reference has been deprecated in /sata2/home/users/zemlya/www/www.kozatstvo.info/func.php on line 789
 
Статут Українського козацтва
Структура УК







Конституція П. Орлика
Українські ватажки
Звернення гетьмана Івана Мазепи
до козаків у 1709 році.

Журавльов Д. В.
Козацька еліта








Нагайка
Культ шаблі у козаків







Життя загону
Наші заходи
Рій Січ молода


Козаки і море

Історія козацтва була б не повною без розповіді про морські походи українських козаків. До мене потрапила книга "Козацьке мореплавство", яку видало Одеське обласне козацьке товариство "Південний оперативний козацький округ".  І я не втримався.
Дійсно - наші чайки, дубки і струги дуже добре пам'ятають і Азов, і Очаків і навіть Стамбул. І ми повинні пам'ятати подвиги наших відважних предків. Тут я приводжу уривки із цієї книжки:

ХРОНОЛОГІЯ МОРСЬКИХ КОЗАЦЬКИХ ПОХОДІВ

Походи козацьких флотилій організовувалися часто з середини XVI ст. Перші походи, як правило, обмежувалися до гирла Дніпра, в основному до околиць Очакова.
    1545 рік. Вісімсот козаків під проводом Ісачка з Брацлава, Карпа Масла та Івана Держка з Черкас підпливали вночі на тридцяти двох чайках під Очаків. Вони здобули замок убивши п’ятьох і поранивши чотирьох чоловіків з турецької залоги, тридцять два було взято в полон. З числа останніх двадцять осіб заплатили за себе викуп на суму 40.600 аспр., і козакам дісталося їхнього майна на суму 19.000 аспрів. Крім того, козаки мали ще 36.000 аспр. окупу за тридцять інших підданих; на Україну також відігнали 97 коней. Усього турецький султан підрахував шкоду на суму 97.000 аспр.
1552 рік. Кримський хан скаржится польському королю: «Козаки ваші, Дніпром водою підійшовши під замок його милості цесаря турецького, під Очаків, корабель із людьми взяли». А вже після того, з приходом на дніпровські острови князя Дмитра Івановича Виш- невецького, організоване ним Військо Запорозьке починає регулярно вибиратися на море.
1556 рік. Документами зафіксовано перший спільний похід, українців і росіян (тоді їх називали москвитами) проти ординських завойовників. Триста запорозьких козаків разом із загоном московського дяка Ржевського спустилися в червні в пониззя Дніпра й опустошили околиці татарської фортеці Іслан-Кирмен. Потім вони підійшли до Очакова й атакували тамтешню фортецю. Турецький султан повідомляв, що на Очаків 29 червня напав загін Вишневецького, який нараховував 600 кінних і запорожців на 18 чайках, що припливли Дніпром. А кримський хан, поставивши до відома польського короля, що «князь Дмитро... його Милості цесаря турецького замку Очаківському шкоду немалую учинив». Повертаючись з-під Очакова, українсько-російський загін був атакований татарами на Дніпрі. За словами дяка Ржевського, «под Ислам-Кирмен пришел калга крымский, а с ним весь Крым - 6 дней бились с пищалями на острове». На-цьому бойові дії на Дніпрі не припинилися. Посол російського царя Федір Загряжський повідомляв у грудні 1556 р. до Москви: «Сие осени о Покрове Вишневецкий князь Дмитрий взял Ислам-Кирмен и людей побил и пушки вывез к себе на Днепр в свой город». Слід нагадати, що саме після цього першого спільного походу під Очаків організатор дніпровської вольниці на Хортиці князь Дмитро Вишневецький відправляє своїх послів до Івана Грозного, «чтобы его государь пожаловал, а велел себе служить, я от короля из Литвы отъехал и на Днепре и на Кортщком острову город поставил против Конских вод».
1557 рік. Кримський хан Довлей-Гірей тримав 24 дні в облозі Запорозьку Січ на Хортиці. Однак Вишневецький, як повідомляв у Москві козак Дениса Малого, «отбился и побил у царя многих людей лучших и пошел царь от него с великим соромом».
3 початком весни Вишневецький з своїми козаками продовжує непокоїти турецькі фортеці в Північному Причорномор'ї, зокрема біля Акерману (Білгород-Дністровськ). До речі, в черговій скарзі султана до короля, йдеться про те, що «всього злого ілотрства причиною є князь Дмитраиі». Сулейман і мріє про одне: «біля порога Порти того лотра, якимось способом до рук діставши, скарати».
1558 рік. Запорожці, скориставшись відсутністю хана, котрий пішов на землі Московської держави, на чолі з отаманами Ваською Рожном та Ризиком напали на кримські володіння. Неподалік Перекопу їм удалося відігнати п'ятнадцятитисячний табун коней. Очевидно, так воно і було, про що свідчить і детальна відписка Вишневенького Івану Грозному: «приходил к Перекопи и сторожей побил за шесть верст от Перекопи, а люди ему встречю крымские не бывал ни один человек... и пришел на Хортинский остров, дал Бог, со шкоды починили» татарським і турецьким володінням. Кримський хан вимагав від польського короля «того шкодника Недригала», який був старшим, «есьмо горлом скарати». У лютому Іван Грозний відправив Дмитра Вишневецького на Донець, звелівши йому виготовити човни і наступати на кримські улуси біля Азова і Керчі. В квітні відбулися перші сутички Вишневецького з ордою на Айдарі. Тоді ж «шел Мишка Черкагиенин ко князю Дмитрею же и побил крымцов вверх Донца Северского и четырех языков крымских ко государю прислал».
І вже у травні Вишневенький здійснив напад на Азов, воєнний форпост Оттоманської імперії в причорноморських степах. Тривога в турецькій столиці була великою, оскільки крім усього, будь-яка загроза Азову негайно відбивалася на продовольчому становищі Константинополя.
Правда, Вишневенькому не вдалося оволодіти Азовом, і він змушений був відступити від його стін, після чого флотилія пересікла Азовське море і з'явилася під Керчю. Атака тут також була відбита оттоманською ескадрою.
Тоді ж восени отаман запорожців Гаврило Сліпецький, котрого російський воєнаічальник Данило Адашев залишав замість себе в пониззі Дніпра, організував похід на Крим. Прибувши в грудні до Москви, козаки розповіли, що «убили семь мурз й поимсиїи многие улусы».
1560 рік. У липні українці, козаки з Дону (там були запорожці), і черкеси племені Жане на чолі з Дмитром Вишневеньким, спустившись Доном, почали штурмувати Азов, але взв'язку, з прибуттям турецької ескадри (7 військових кораблів) не мали успіху. Спроба Вишневецького форсувати Таманську протоку і проникнувши в Крим, атакувати Кафу (Феодосія), також закінчилася невдало: інша османська флотилія вже чекала на переправі і зуміла відбити цей наступ.
1561 рік. На початку року французький посол в Константинополі доносив: козаки спільно з черкесами спустилися Доном повз Тани (Азова), осволоділи кількома фортецями на узбережжі й досягли Кафи. В зв'язку з цим 12 санджакам поблизу Трапезунда наказано відновити становище.
У донесеннях з турецької столиці в лютому й березні повідомлялось: 20 галер готові відправитися в Чорне море для захисту татар і Кафи та Азова, очікуються дії «капітана Дмитрашки» з черкасами в бік Мегрелії. В серпні посол повідомляв, що османський флот змушений був повернутися, оскільки турки зазнали втрат при спробі висадитися в незнайомому місці.
1562 рік. Під цим роком дійшла звістка про похід на Очаків хортицьких (запорозьких) козаків на чолі з Миколаєм та черкаських, очолюваних Кобелею, «з стрельцами с пятъмастами человеков». Хан скаржився, що спідданим його милості цесаря турецького багато шкоди вчинили, зокрема забрали людей татар, тобто полонених з українських земель.
У грамоті польського короля до кримського хана, перехопленій на Дніпрі російським воєводою Данилом Адашевим, зазначалося що, крім того, українськими козаками, які разом з князем Вишневецьким перейшли на службу Москви, захоплене й турецьке судно, на якому перевозили коні.
1563 рік. До Порти надійшла звістка, що запорожці знову напали на околиці Очакова, забрали багато худоби.
1568 рік. У вересні хан повідомив, що степерішнього часу козаки українці, вийшовши з Дніпра, п'ять тисяч овець і тисячу коней і двадцять чоловік узяли.
1570 рік. П'ять тисяч запорожців прибуло на Дон. Вони засновують тут Черкаськ, що згодом стане столицею Донського козацтва. Кримський хан Довлет-Гірей повідомив султана, що козаки, скориставшись походом татар під Астрахань, напали на ординські володіння в Причорнрмор'ї, забравши з собою велику кількість жінок і дітей. У Черкасах, Києві, Брацлаві і Каневі на той час перебувало понад тисяічу їх. Вони, звичайно, мали бути обміняні на християнських дітей і жінок.
1574 рік. Донські і запорозькі козаки напали на Азов. Цього ж року відбувся похід українських козаків і під Акерман.
1575  рік. У відповідь на грабіжницький набіг татарської орди запорожці на чолі з гетьманом Богданом Ружинським здійснили морський похід на Крим, де висаджувалися біля Гьозлева (Євпаторії) і Кафи. Затим на чайках козаки пересікли Чорне море і несподівано для турків почали штурмувати Трапезунд і Синоп.
Успішним діям запорожців тоді сприяла допомога московського уряду, котрий за рік перед цим надіслав дніпровській вольниці гроші, селітру и зброю. В Бахчисараї знали, що Іван Грозний «грамоты днепровским казакам писал не по однажды».
1576 рік. Спільно з російськими ратниками на чолі з А. Верьовкіним запорожці оволоділи татарською фортецею Іслам-Кермен. У книгах Литовської Метрики зберігся запис розповіді кримських послів на Торунському сеймі: козаки «около Ислам-города попалили, попустошили в одну вежу збили... и первей шестьсот козаков забравшися о полночи вбегли в замок, а там люди наши ш на голову побили. Видели есьмо, или с того краю нам пожитку немать, одно от казаков ваших завше великие шкоды и утиски... мы с того замку для казаков ваших мусели есьмо тот замочок опустити». Орда, яка в цей час вибралась у землі Московської держави, змушена була негайно повернутися назад.
Дещо згодом козацькі чайки з'являються в гирлі Дунаю. Взявши Кілію, вони просуваються на південь уздовж західного узбережжя Чорного моря. В тому часі маємо свідчення про відвідання запорожцями Сілістрії та Варни. Запорожці того ж року висаджувалися біля Козлева і Кафи, громили тут татар, а потім ходили на протилежний берег Чорного моря до Трапезунда і Синопа. Детальніше про це розповідається в рукописі «Гетьманщина». «Федір Богданко послав Нечая з 5000 в море, щоб вилучити полонених а сам відправився суходолом. У степу між Кучугурами і Дарієвим мостом на нього напали всі орди татарські під проводом Довлей-Гірея, апе Богданко, маючи гармати на флангах, через годину відігнав їх геть.
Татари розташувалися спереду і ззаду Дарієвого моста, але Богданко задніх затримав гарматами, а передніх відрізав і перебив на їхніх очах. Татари старалися хоч не пустити його в Крим і на всіх воротах розставили гармати і сторожу, але Богданко переправив в ночі частину кінноти вбрід і вплав через Сиваш і вона, надавши на перші ворота, відбила їх і впустила козаків. Козаки негайно взяли з бою Перекоп і все перетворили в прах і попіл.
Потім пішли до Кафи, обложеної з моря запорожцями, вирізали всіх татар і звільнили 500 полонених. Потім пішли на Бахчисарай і Козлов, але над річкою Салгир зустріли їх посли від хана з великими дарами повернули йому всіх полонених християн, які в них, дали 15 мурз (супровід) і Богданко з торжеством повернувся до дому. А Нечай по дорозі заїхав у Синоп, Трапезунд і відтілля також визволив кілька сот полонених одновірців. Та ледве вони повернулись додому, як король наказав їм, зробити набіг на віддалені землі турецькі, щоб відволікти турків, котрі напали в цей час на дунайській слов'ян.
Богданко знову пустив Нечая з 3000 козаків у море, а сам пішов сухопутне. Він пройшов спокійно крітські степи, погостював у донських козаків, пройшов мирно землі черкесів, потім уздовж берега разом з Нечаєм почав громити і палити землі горців, підлеглих туркам»...
1559 рік. Відбувся «похід на широке море», під Козлов. Запорожці ходили туди під командуванням отамана Захара Кулаги, під Азов і Акерман.
1588 рік. Група здапорожців під проводом отамана Матвія Федоровича, відділившись «от собратий своих в знатном числе», пішла на Дон.
Зупинившись на берегах Сіверського Дінця на дорозі Ливонській, якою проїжджали посли в Крим в Москву, вони громили їх тут. Це мусило московського царя звернутися до Матвія Федоровича з проханням пропускати посольства, обіцяючи йому «государеву милость и жалование».
1589 рік. У повідомленні російського гінця до Криму Петра Зінов'єва зазначилося, що «литовские люди круг Белогорода все посады пожгли. Да Черкасы же литовокие воевали сеє весны в Азове посад, на посаде Черкасы всяких людей человек с 300».
1592 рік. За дорученням царя російський посол у Константинополі Г. Нащокін заявляв: «А по Дону были литовские Черкасы многие и сложася с нашими изменниками с Донскими казаками, которые от нас бегают, жили на Дону и потому нашему посланнику и Доном проехать нельзя».
1593  рік. У зв'язку з тим, що кримські татари збиралися на окраїни Московської держави, запорожцям і донцям надійшов такий наказ з столиці: «А царь будет и гіаревичи и азовские люди пойдут на наши украинцы, и вы б конние под них на перевозы и на иіляхи, на Донец на Северской, и над ними нашим делом промышляли, а где сойдетесь на Донце с нашими людьми с путивлскими и запорожскими Черкаси, которые из Днепра придут по нагиему указу под царя на Донец, а велено Черкасам запорожским Гетману Хриштову Косинскому и всем атаманом и черкасам быти на Дону на шляхах и за царем итти, и нашим украйнам помогати».
1594 рік. Дізнавшись, що татари весною пішли по ясир на окраїни московської держави, козаки зустріли їх на зворотньому шляху і відбили 600 полонених. Посол австрійського імператора на Запорожжя Еріх Лясота повідомляє, що тоді на море виходило 1300 козаків на чолі з гетьманом Богданом Микошинським.
1595  рік. Під цією датою зафіксована поява біля турецької фортеці Синоп козацьких чайок, за допомогою яких запорожцям вдалося зненацька захопити місто. Згодом французькому філософу Урн'є очевидці розповідали в Константинополі про козаків- підводників: «Вони заявлялися несподівано, піднімалися просто з дна моря і наводили жах на варту і всіх берегових жителів».
1598 рік. Запорожці нападали на Кілію, Білгород, Тагиню, Сшістрію.
1602 рік. На тридцяти чайках і кількох галерах, відбитих у турків, запорожці мали великий бій з османською ескадрою біля Кілії. Захопивши ще одну галеру в турків і кілька купецьких, суден, козаки ввійшли в Дністровський лиман, де надали на корабель турецького воєначальника Гасан-аги. Потім направились до Білгорода і захопили вороже судно, що йшло з Кафи. Після цього, діждавшись попутного вітру, козацька флотилія рушила до гирла Дніпра.
1603 рік. Запорожці здійснили похід у Крим. Потім їхні чайки з'являються біля Ізмаїла.
1606 рік. Улітку дніпровські козаки кілька разів піднімалися на турецькі міста чорноморського узбережжя, зокрема на Кілію і Білгород. їм пощастило захопити серед моря десять турецьких галер з людьми, запасами і тваринами. Однак найпам'ятнішою подією того року залишалося взяття Варни, чому присвячено відому народну пісню:
турецьких сторожових кораблів. І Іісля того численні козацькі загони з являються в дооруджі.
1608 рік. У жовтні козаки «дивною хитрістю» здобули Перекоп. Причиною цього виступу була непогамована похвальба кримського хана Салятмет-Гірея, який заприсягався, що одразу по своєму вступленні на престол непокоїтиме Польщу щороку й посилатиме турецькому цісареві велику силу полонених до веслування. Коли запорожці довідалися про цю безсоромну й необережну погрозу, то стали пильно слідкувати за новим тираном. Коли стало відомо, що він відбиратиме присягу в Козлові, постановили піднятися «унаслідок щастя, що не опускало їх протягом кількох літ».
Три тисячі низовців сіли на чайки й вирушили в Чорне море. Однак саме в цей час розгулялася буря і козацька флотилія внаслідок цього розсіялася аж до берегів Азії: лише через два тижні, коли море заспокоїлося, запорожці зібралися на острові Тендрі. Зміркувавши, що хана в Козлові вже, очевидно, немає, вирішили «кинути все з голови прожиття, а думати тільки про перемогу», і попливли в напрямку Перекопу. Михайло Найманович, котрий очолював похід, нагадав при цьому побратимам про хоробрість, геройські діла і славу, що над неї нічого солодшого немає. Висадившись вночі на берег, запорожці, залишивши біля чайок сторожу і, наскільки можна надійно приховавши при собі бубни і прашори, рушають, на Перекоп - саме тоді, коли тільки показалася вранішня зоря. Оглянувши непомітно укріплення, ухвалили, яким чином йти на штурм. А вже тоді стають у левові ряди, піднімають військові прапори, розвивають корогви, б'ють у бубни, грають у сурелі і нагло валять на місто.
Гарнізон Перекопу виставляє 1400 яничарів, котрі виходять перед мурами фортеці, викочуючи гармати. Козаки спершу стріляють ощадливо, а потім випускають хмару куль і по п'ятах відступаючих вони підходять до міста. Захопивши ворожі гармати, пробивають укріплення і вриваються у Перекоп. Одним з найважливіших результатів взяття цієї кримської фортеці було визволення значної кількості християн.
1609    рік. Запорожці на шістнадцяти чайках ввійшли в гирло Дунаю, захопили й спустошили населенні пункти на його берегах - Кілію та Ізмаїл. Потім підійшли до Білгорода, який також капітулював перед козацькою флотилією. Інший козацький морський десант у цей час висадився в Кафі і захопив місто.
1612    рік. У складі шестидесяти чайок козацька флотилія здійснила вдалі походи на ворожі укріплення - Гьозлів, Варну і Месембрій. Восени запорожці спільно з донцями знову побували під Гьозлевом, де успішно громили татар.
1613    рік. Низовці два рази вирушали на Чорне море. Обидва походи, зокрема на чорноморські міста Криму, закінчилися успішно. Турецька ескадра, що за наказом султана підійшла до гирла Дніпра з метою перепинити повернення запорожців на Січ, несподівано була атакована козацькими чайками вночі. Це було туркам як грім серед ясного неба, і до рук сміливців перейшло шість військових галер.
1614    рік. Весняний похід на Чорне море виявився невдалим — шторм розкидав козацькі чайки в різні боки. Частина з них затонула, інші викинуло на анатолійський берег Туреччини, де запорожцям довелося прийняти нерівний бій.



ДУБОК — XV - XVI ст. парусно-гребная рыбацкая лодка со шпринтовым (ранее прямым парусом). Ранние лодки в основе имели долбленый челн-дуб. Длина - 10 м, ширина около 2,5 м, осадка 0,5-0,6 м. Хорошо сохранившийся дубок найден в районе г. Бендер на реке Днестр. Его возраст превышает 500 лет. Радиоуглеродный анализ датировал древесину 1420±50 лет. В древесине сохранились отверстия для привязывания снопов камыша или растяжек мачты. Дубок стал прародителем чаек, являвшихся первоначально ни чем иным, как дубками с надстроенными бортами.




ЧАЙКА — гребное судно запорожских казаков XVI—ХVII вв., приспособленное для морских походов. Отличалось легкостью, поворотливостью, быстроходностью. Устанавливалось 12-15 пар весел и съёмная мачта высотой 4 м с прямым парусом, который ставили при попутном ветре. Рулевые весла на носу и корме, одинаково заостренных, позволяли судну легко маневрировать в узостях. Днище его выдалбливали из толстого ствола ивы или липы, борта наращивали досками шир. ок. 30 см. Палуба отсутствовала. Корпус, разделенный перегородками (парапетами), снаружи смолили, вдоль бортов подвязывали жгуты из тростника или камыша толщиной с бочонок, повышавшие остойчивость и непотопляемость. На чайках казаки одерживали победы над турецкими галерами благодаря преимуществу в маневренности. На основе чайки в XVIII в. появился черноморский дуб. Дл. до 20 м, шир. 3-4 м, экипаж 40-60 чел., вооруж. 2-6 легких пушек (фальконетов).



СТРУГ — казацкая лодка ХУ1-ХУП вв. — основной тип судов, на которых донские и яицкие казаки совершали морские походы. Казачий струг отличался легкостью, поворотливостью и быстроходностью. Однодеревый корпус с набоями оковывался железом, по бортам для увеличения остойчивости и непотопляемости крепили пояс из пучков камыша. Нос и корма были острыми, палуба отсутствовала, на носу и в корме располагались чердаки. Струг имел мачту высотой ок. 11м с прямым парусом, 16-40 весел. На корме, иногда в носу располагались загребные (рулевые) весла. Вооружались несколькими фальконетами, вмещали 50-100 чел. Дл. 15—21, шир. 5,5-6 м. Ранние струги и чайки практически не имели отличий, позднее у стругов начал четко различаться нос и корма, которая получила закругленную форму.



ДУБ — вторая пол. ХУЛ — XVIII вв. - парусное грузовое судно прибрежного плавания, применявшееся в сев.-зап. Причерноморье и устьях Днепра, Дона и Буга. Первоначально в основе несло долбленый челн и строилось с набойными разваленными бортами. Скулы закруглялись, имело наклонный форштевень, транцевую корму и навесной руль. На двух мачтах по рейковому парусу. На прямом бушприте кливер. Дл. до 20, шир. до 6-7, высота борта до 1,8 м, грузоподъемность до 100 т.



 БАРКАЗ — вторая пол. XVII — первая пол. XVIII вв. (от гол. Ьагкаэ от исп.Ьагкага, итал. Ьагсассіо) — Небольшое парусное судно, распространенное на Черном и Азовском морях. Парусное вооружение латинское, с кливером, на коротком горизонтальном бушприте. Длина — 8—12, шир. 2,4—3 м, высота борта 1—1,3, осадка ок. 0,75 м. Во время русско-турецких войн (вторая пол. XVII ст.) использовался казаками во время морских походов.



 ПОЛУГАЛЕРА — вторая пол. XVIII - начало XIX вв. К ним относятся малые галеры скампавеи. Скампавея (от итал. scampare убегать, исчезать, via — прочь) — небольшой быстроходный гребной корабль — уменьшенная на 30-40 % венецианская галера. Они строились на Дону и Азовском море, а с 1790 г. в Бендерах и Криулянах для военных действий против Турции на Днестре и Дунае. Дл. 20 - 22, шир. 3, осадка 0,7 м., 12-18 пар весел, 1-2 мачты с косыми парусами. Вооружалась 1-4 фальконетами. Перевозила десант (включая экипаж) до 150 чел.

Херсонський Кіш Українського козацтва. При використанні матеріалів сайту просимо вказувати джерело: http://kozatstvo.info
Яндекс.Метрика